Ендогенна депресія — це поширене психічне порушення, яке характеризується зниженням настрою, загальмованістю, сповільненим мисленням, особливою тяжкістю перебігу і довгим періодом відновлення. Постійно перебуваючи у пригніченому стані, людина абсолютно не здатна вести звичний спосіб життя і займатися трудовою діяльністю.

Частота виникнення такого стану однакова серед чоловіків і жінок. У групу ризику потрапляють люди середнього віку.

Ендогенна депресія може розвиватися як самостійне захворювання або бути одним із проявів маніакально-депресивного психозу. Ці тонкощі з’ясовуються в процесі медичної експертизи.

Основні ознаки ендогенної депресії

Запідозрити такий діагноз можна на підставі наступних ознак:

• Патологічно знижений настрій в будь-який час доби;

• Наявність рухової загальмованості;

• Уповільнення мислення і мовної функції.

Розглянемо детально кожен із симптомів.

Патологічно знижений настрій

Є найбільш характерною ознакою ендогенної депресії. Супутником цього симптому може бути безпричинне почуття туги, душевні переживаючи без всякої на те причини. Люди з ендогенною депресією асоціюють свій стан з вантажем, який поставили їм на грудну клітку. Під впливом цього відчуття з страждає сприйняття навколишнього світу. Хворі ендогенною депресією сприймають світ як чорно-біле кіно.

Можливі варіанти добового коливання настрої, які особливо чітко простежуються після ранкового пробудження.

Уповільнене мислення

Подібний стан непідконтрольне людині, і зовсім не залежить від його примх. У разі виникнення надзвичайної ситуації такі люди не міняють швидкості своїй промові і дій. При уповільненому мисленні людина нездатна швидко і чітко давати відповіді на питання, іноді порушується пам’ять.

Поряд з мовленнєвої і розумової загальмованістю, у таких людей загострюється почуття провини, їх мучать докори сумління в комплексі з заниженою самооцінкою. Типовими проявами такого стану є постійна самокритика, самозвинувачення, іпохондрія (впевненість в наявності у себе смертельного діагнозу).

У важких ситуаціях можуть розвиватися галюцинації, містять фрагменти насильницьких дій.

Загальмованість рухів

З діагнозом «ендогенна депресія» людина не здатна виконувати швидкі й чіткі рухи. Нерідкі випадки нанесення травм самому собі, а також суїциду при поєднанні рухової загальмованості і підвищеного емоційного збудження.

Виникнення думок про суїцид є результатом патологічно зниженого настрої, постійно випробовується почуття провини та докорів сумління.

До другорядних ознак ендогенної депресії можна віднести:

• Порушення акту засипання;

• Раніше пробудження, переривчастий сон;

• Почуття втоми після сну;

• Зниження або повна відсутність апетиту, нудоту та інші розлади травлення.

Для цієї форми депресії характерна періодичність, не пов’язана ні з якими факторами.

Діагностика ендогенної депресії

Діагностувати такий стан набагато складніше, ніж будь-які інші різновиди депресивних розладів. Пов’язано це з відсутністю видимих ознак на початковій стадії захворювання. Як правило, запідозрити ендогенну депресію у людини можна тільки вже в запущеній формі. Визначити наявність цієї психічної патології, а також ступінь її тяжкості можна тільки після попередньо проведеного медичного обстеження та експертної бесіди з людиною.

Лікування ендогенної депресії

Сподіватися на самолікування в даній ситуації ні в якому разі не можна, адже це може призвести лише до погіршення стану пацієнта. Лікування ендогенної депресії полягає в проведенні медикаментозної терапії, а також у призначенні психотерапевтичних сеансів.

Для досягнення максимального лікувального ефекту використовується певна схема, яка включає в себе наступні пункти:

• Призначення антидепресантів з урахуванням індивідуальних особливостей людини, а також ступеня тяжкості депресії. Застосування цієї групи препаратів спрямовано на нормалізацію вироблення гормонів (дофаміну, серотоніну);

• Тривалість лікування може становити від кількох місяців до кількох років. Орієнтиром для припинення терапії є повна нормалізація стану людини;

• При необхідності можливе застосування седативних засобів, ноотропів і транквілізаторів.

Психотерапевтичне лікування ендогенної депресії полягає в проведенні бесід з лікарем, обговорення хвилюючих питань. Психотерапія в даному випадку спрямована на викорінення душевного дискомфорту і переживань. В ході сеансів повинні поступово згладжуватися ті риси характеру, які можуть провокувати депресивний стан.

По темі: Список ліків від депресії

Важливо пам’ятати, що важливу роль у лікуванні депресивного стану має створення сприятливої психологічної обстановки в близькому оточенні людини. Рідні повинні поставитися з розумінням до цього стану, максимально захистити людини від душевних потрясінь і стресових ситуацій.

Нерідкі випадки, коли осіб з ендогенною депресією не помічає змін свого стану і не може сама собі допомогти. У такому разі ініціатива повинна виходити із близького оточення, а полягає вона в обігу за лікарською допомогою. Саме від своєчасності виявлення патологічних змін психіки залежить ефективність і терміни подальшого лікування.

Якщо у людини є схильність до депресивних станів, йому слід уникати підвищеної психічної навантаження, дотримуватись розміреного режиму дня, виключити тютюнопаління та вживання алкогольних напоїв, дотримуватися здоровий раціон.