Достовірний факт

За життя людина випиває більше 60 тонн води.

До питання діагностики та лікування злукової кишкової непрохідності у дітей

П. С. Русак

Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, Житомирська обласна дитяча клінічна лікарня

Мета: Висвітлити проблемні питання злукової кишкової непрохідності.

Матеріали і методи дослідження: у роботі висвітлено досвід обстеження та лікування 183 хворих, які були госпіталізовані в хірургічне відділення Житомирської обласної дитячої клінічної лікарні з підозрою на злукову хворобу очеревини (ЗХО) в період 2001–2016 рр.

Результати дослідження та їх обговорення: з 183 хворих, які були госпіталізовані в лікарню з підозрою на ЗХО, в 76,5% діти госпіталізовані вперше, 12,02% – вдруге, 10,9% – втретє.

Хлопчики – 107 (58,5%), дівчатка – 76 (41,5%). В процесі обстеження у 81–ї дитини (44%), діагноз виключений. Серед прооперованих дітей пізня злукова непрохідність спостерігалася у 77 (75,49%) хворих, рання злукова непрохідність – у 25 (24,50%).

Блювота спостерігалася у 78 хворих (76,5%), порушення відходження газів у 60 (58,8%) хворих, здуття черевної порожнини у 38 (37,3%), затримка стільця у 41 (40,2%) хворих.

Абдомінальний больовий синдром спостерігався у всіх хворих, хоча інтенсивність його була різною. Так, при гострій злуковій непрохідності больовий синдром був різко виражений у всіх, тоді як при хронічній – в 52,63% хворих.

Закономірність верифікації діагнозу залежить від кількості симптомів. Чим більше симптомів, тим більше ймовірність злукової непрохідності.

Патогенетичні симптоми (гіперперистальтика, шум «падаючої краплі») були характерні для ранньої діагностики кишкової обструкції в 63% випадків, а при хронічній – 12,5%.

Ренгенологічні ознаки гострого і хронічного злукового процеса різні. Так, порушення прохідності кишкової трубки при гострій формі спостерігалися в 83%, при хронічній – 47%.

Ознаки внутрішньокишкового накопичення рідини і газів при гострій формі спостерігалося у 91% випадків, при хронічній – у 6,8%.

Ультразвукова діагностика була інформативна в 40% випадків: гіперперистальтика кишківника перед ділянкою можливої перепони, скупчення вмісту кишківника в зоні обструкції.

Лапароскопічне дослідження черевної порожнини проведено у 67,2% (78 дітей): 31 дитині лапароскопія була виконана, як один з етапів діагностики, 47 – лапароскопічний адгезіолізіс. Конверсія проведена у 6 хворих (9,57%) і була зумовлена вираженим злуковим процесом, що призвело до технічних труднощів і ускладнень: кровотечі – 1, опік серозної оболонки товстої кишки – 1, перфорація кишечника – 2, кровотечі з судин сальника – 2.

Висновки.

При визначенні тактики обстеження та лікування злукової кишкової непрохідності є необхідність врахування сукупності анамнезу, скарг, даних об’єктивного обстеження, всіх патогенетичних симптомів, оскільки жоден з них не спостерігається в клінічній картині хворих в 100% випадків;

Роль лапароскопії при підозрі на злукову кишкову непрохідність є однією з основних, яка дозволяє виконати як діагностичну, так і лікувальну операцію.