Достовірний факт

В організмі людини приблизно 2,5 трильйона червоних кров'яних тілець. Щоб підтримувати це число постійним, щосекунди виробляється ще два з половиною мільйони нових червоних клітин крові.

Оптимізація вибору методики роз’єднання анатомічних компонентів черевної стінки в комбінації з алопластикою при гігантських післяопераційних вентральних грижах

Я.П. Фелештинський, В.В. Сміщук, В.Ф., Ватаманюк, М. О. Йосипенко, В. В. Преподобний

Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика

 Вступ. Класичні методики алогерніопластики при гігантських післяопераційних вентральних грижах (ПВГ) часто викликають зменшення об’єму черевної порожнини та підвищення внутрішньочеревного тиску (ВЧТ), що призводить до абдомінального компартмент синдрому (АКС) (2,4–6,4%) та летальності (0,9–1,2%). Це вимагає використання спеціальних методик закриття гігантських дефектів черевної стінки, які не сприяють значному підвищенню ВЧТ.

Мета роботи. Покращення результатів хірургічного лікування гігантських ПВГ шляхом диференційованого підходу до вибору методик роз’єднання анатомічних компонентів черевної стінки (component separation technique) (CST).

Матеріал і методи. В клініці за період з 2009 по 2017 рр. з приводу гігантських ПВГ було прооперовано 246 хворих віком від 30 до 75 років (середній вік 54,7±3,3). Жінок було 157 (63,8%), чоловіків – 89 (36,2%). Відповідно до класифікації Європейської асоціації хірургів–герніологів (EHS classifi cation, Гент, Бельгія, 2008 р.) у всіх хворих грижі були гігантського розміру M1–5W3R0–2, в тому числі рецидивні M1–5W3R1–2 – у 45 (18,3%) хворих. Контрактура прямих м’язів живота спостерігалась у 217 (88,2%) хворих, що підтверджувалось на УЗД та КТ.

В залежності від вибору методики component separation хворі були розділені на 3 групи. В І групі (n=82) виконувалась передня методика component separation (ACST) у поєднанні з алопластикою «onlay». В якості імплантата використовували поліпропіленову сітку. В ІІ групі (n=82) виконувалась передня методика ACST у поєднанні з інтраабдомінальною алопластикою (ІРОМ) з використанням сітки Parietex composite з антиадгезивним покриттям. В ІІІ групі (n=82) виконувалась задня методика component separation (PCST) у поєднанні з методикою «sublay». В якості імплантата використовувалась поліпропіленова сітка.

Результати та їх обговорення. В ранньому післяопераційному періоді серед хворих І групи у 6 (7,3%) впродовж 48 годин спостерігалась стійка інтраабдомінальна гіпертензія 14±1,8 мм рт. ст. (1,9±0,2 кПа), що призвело до виникнення АКС І–ІІ ступеня. Завдяки консервативним заходам, відновленню перистальтики та пасажу по кишечнику ВЧТ нормалізувався у всіх хворих та був ліквідований АКС. В ІІ групі хворих, зокрема у 2 (2,4%) інтраабдомінальна гіпертензія 8,2±1,3 мм рт. ст. (1,1±0,2 кПа) спостерігалась впродовж перших 24 годин після операції. В ІІІ групі інтраабдомінальна гіпертензія 9,1±1,4 мм рт. ст. (1,2±0,2 кПа) спостерігалася у 3 (3,7%) впродовж 24 годин після операції. Явища інтраабдомінальної гіпертензії були ліквідовані консервативними заходами.

Серед ускладнень з боку рани у хворих І групи серома спостерігалася у 18 (21,9%), інфікування рани – у 4 (4,9%), у хворих ІІ групи серома – у 16 (19,5%), інфікування рани – у 3 (3,7%), у ІІІ групі серома – у 5 (6,1%), інфікування рани – у 1 (1,2%).

Висновок. Оптимальним варіантом алогерніопластики гігантських ПВГ є задня методика component sepsrstion у поєднанні з «sublay», що підтверджується низькою частотою виникнення інтраабдомінальної гіпертензії та ускладнень з боку післяопераційної рани.