Достовірний факт

Починаючи з 30 років, ріст людини може зменшуватися.

Мініінвазивне ендоскопічне лікування дітей з частковою непрохідністю вихідних відділів шлунку

О.Г . Дубровін 1, І. В. Коломоєць 2, Д. І. Вороняк 2, Л. О. Трембач 2

1Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця,

2Національна дитяча спеціалізована лікарня «Охматдит»

Вступ. У дітей часткова непрохідність вихідних відділів шлунку, як ускладнення виразкової хвороби, є рідкісним захворюванням. Порушення прохідності вихідних відділів шлунку при виразковій хворобі зазвичай обумовлено поєднанням набряку, спазму, рубцевого стенозу й атонії шлунку. В літературі є багато інформації щодо методів лікування часткової непрохідності вихідних відділів шлунку у дорослих. Відносно дітей даних недостатньо. Є лише декілька повідомлень, які демонструють досвід застосування ендоскопічної балонної дилатації у дітей зі стенозами вихідних відділів шлунку.

Мета. Оцінити ефективність застосування ендоскопічної балонної дилатації у дітей з частковою непрохідністю вихідних відділів шлунку, спричиненою післявиразковими стенозами.

Об’єкт і методи дослідження. У період з 2013 по 2018 рр. включно в нашу клініку поступило десятеро дітей віком від 2 р 5 міс до 13 р (середній вік 6 р 7міс). Хлопчиків та дівчат порівну. Четверо дітей поступили з діагнозом «пілоростеноз» на оперативне лікування. При проведенні з діагностичною метою ендоскопічного обстеження у нас в клініці звернуло на себе увагу значне укорочення антрального відділу шлунку та звуження його просвіту по центру за рахунок циркулярного рубця, що дозволило встановити діагноз «стеноз антрального відділу шлунку». Одна дитина поступила з виразкою антрального відділу шлунку, виразкою цибулини дванадцятипалої кишки та стенозом пілородуоденальної зони в стані субкомпенсації. Одна дитина поступила зі стенозом пілоруса та цибулини ДПК внаслідок курсу лазерних абляцій виразки ДПК. Четверо дітей поступили з кровотечею з виразки антрального відділу шлунку, яка виникла на фоні прийому нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП). Був проведений ендоскопічний гемостаз. В подальшому у двох дітей протягом місяця сформувавя стеноз антрального відділу шлунку, у двох – груба рубцева деформація антрального відділу без порушення прохідності. В анамнезі вісьмох дітей були прийоми НПЗП в якості жарознижуючих. У двох дітей був позитивний тест на Helicobacter pylori. При вирішенні питання про вибір методу відновлення прохідності зони стенозу нами в якості альтернативи була запропонована ендоскопічна балонна дилатація. Дилатації проводились під інтубаційним наркозом. Використовували ендоскоп GIF–XQ 260 Olympus Lucera та балони для ендоскопічної дилатації стравоходу/пілоруса Boston Scientifi c діаметром 8–9–10 мм та 10–11–12 мм.

Результати. В результаті серії повторних ендоскопічних балонних дилатацій (від 2 до 10 маніпуляцій) вдалося ліквідувати непрохідність вихідних відділів шлунку та досягти стійкого результату у чотирьох дітей. Одна дитина була прооперована за бажанням батьків – виконана резекція зони стенозу (резекція шлунку по Більрот І). Двоє дітей з огляду на грубу деформацію ДПК були прооперовані (резекція шлунку по Більрот І, накладання гастроентероанастомозу). Решта дітей знаходяться під наглядом. Для отримання стійкого результату в підтриманні прохідності вихідних відділів шлунку була потреба проводити серію повторних балонних дилатацій, кількість яких залежить від індивідуальних особливостей стенозу та організму дитини.

Висновки. В Україні переважній більшості дітей з післявиразковими стенозами вихідних відділів шлунку проводиться хірургічне лікування. Наш досвід свідчить, що ендоскопічна балонна дилатація є сучасним методом відновлення прохідності вихідних відділів шлунку, який дозволяє уникнути хірургічного лікування і може бути рекомендований, як метод вибору, дітям з частковою непрохідністю вихідних відділів шлунку, спричиненою післявиразковими стенозами.