Достовірний факт

Інформація проходить по різних нейронах з різною швидкістю

Визначення обсягу оперативного втручання у пацієнтів на однобічний вузловий ендемічний зоб на фоні автоімунного тиреоїдиту

М. І. Шеремет

Буковинський державний медичний університет»

Вступ. За результатами гістологічного дослідження видаленої тканини ЩЗ у 10,4% пацієнтів виявляють автоімунний тиреоїдит. При цьому у виборі об’єму операції у хворих на ендемічний вузловий однобічний зоб на фоні автоімунного тиреоїдиту не враховуються патогенетичні механізми виникнення та прогресування автоімунних процесів в тканині щитоподібної залози.

Мета роботи. Визначення об’єму хірургічного втручання при вузловому зобі на фоні автоімунного тиреоїдиту з урахуванням активності процесів апоптозу та проліферації, індексу проліферативної активності.

Матеріали і методи. На пункційному матеріалі ЩЗ, отриманих від 68 хворих з гістологічно верифікованим діагнозом вузловий зоб на фоні автоімунного тиреоїдиту проведено імуногістохімічне дослідження шляхом використання моноклональних антитіл проти Ki–67, Fas, FasL, Bcl–2, та P53 антигенів. Другу групу склали 27 хворих, у яких після гемітиреоїдектомії при повторному обстеженні за даними УЗД встановлено збільшення об’єму залишеної частки ЩЗ та формування вузла чи вузлів у ній на фоні вираженої лімфоїдної інфільтрації, а показники рівнів вТ4 і ТТГ вказували на наявність гіпотиреозу середнього ступеня тяжкості. Діагноз був підтверджений за клінічними даними, даними УЗД та рівнем антитіл до пероксидази (АТПО).

Результати та їх обговорення. Результати дослідження показали високу проліферативна активність лімфоїдної тканини, помірну проліферативну активність тиреоцитів в ділянці лімфоїдної інфільтрації і низьку поза нею, що було враховано під час визначення об’єму хірургічного втручання. Очевидно, що достовірне зростання показників проліферації та пригнічення апоптозу, виявлені у віддаленому періоді після хірургічного лікування ВЗАІТ у хворих другої підгрупи призводять до функціональної недостатності та гіперплазії залишеної частки щитоподібної залози. У зв’язку з цим виникає необхідність перегляду вибору об’єму операції у хворих на ВЗАІТ в залежності від вираженності автоімунного процесу і функціональної спроможності залози.

Таким чином, проведений ретроспективний аналіз дозволяє нам розмежувати вибір об’єму операції – гемітиреоїдектомія чи тиреоїдектомія в залежності від функціональної спроможності ЩЗ та показників апоптозу і проліферації у неураженій вузлом частці залози. При поєднанні досліджуваних показників: об’єм неураженої вузлом частки ЩЗ більший за 10 см3, рівень ТТГ більше за 3,55 мОД/л, вільного Т4 менше за 12,91 пмоль/л, рівень АТПО більше за 80,25 ОД/мл з показниками лімфопроліферативної активності та апоптозу, зокрема рівнів ІПА Ki–67 вищими за 10,55%, ІІРК FasL – за 51%, ІІРК Bcl–2 – за 90%, та ІІРК p53 нижче 50% і ІІРК Fas нижче 43% перевагу слід надавати тиреоїдектомії.

Висновки.

1.            При однобічному вузловому зобі на фоні автоімунного тиреоїдиту з підвищеною проліферацією в тканині вузла та низькою в контрлатеральній частці, операцією вибору є гемітиреоїдектомія у поєднанні з розробленим комплексом консервативної терапії в післяопераційному періоді.

2.            У пацієнтів з однобічним вузловим зобом на фоні автоімунного тиреоїдиту із вираженою проліферативною активністю в тканині контрлатеральної частки патогенетично обґрунтованою операцією є тиреоїдектомія.

3.            Ризиком розвитку функціональної недостатності та гіперплазії контрлатеральної частки щитоподібної залози після гемітиреоїдектомії у пацієнтів на вузловий зоб на фоні автоімунного тиреоїдиту можна вважати об’єм неураженої вузлом частки ЩЗ більшу за 10 см3, рівень ТТГ більше за 3,55 мОД/л, вільного Т4 менше за 12,91 пмоль/л, рівень АТПО більше за 80,25 ОД/мл та АТТГ більше за 89,34 ОД/мл., ІПА Ki–67 вище 10,55%, підвищення ІІРК FasL вище 51%, підвищення ІІРК Bcl–2 вище 90%, зменшення ІІРК Fas нижче 43% та ІІРК p53 нижче 50%.