Достовірний факт

Можливості людського ока набагато перевершують можливості будь-якої найсучаснішої фотокамери аналогічного розміру.

Клініко–анатомічне обґрунтування економних ампутацій в хірургічному лікуванні гнійно–некротичних ускладнень при синдромі діабетичної стопи

М. Б. Шулик, К. Л. Цуркан, В. В. Сопілка

Донецький національний медичний університет, м. Кропивницький

Гнійно–некротичні ураження нижніх кінцівок, при синдромі діабетичної стопи, – є однією з основних причин інвалідності та ампутації кінцівки. Ряд лікувально–тактичних питань (вибір рівня ампутації, методи обробки тканин кукси) не отримали певного вирішення.

Мета роботи: вибір оптимального рівня ампутації кінцівки на основі диференційованого підходу до клінічних проявів та особливостей гнійного процесу.

Матеріали і методи: під нашим спостереженням знаходилися 67 пацієнтів, яким в період з 2009 по 2017 роки були виконані економні ампутації нижніх кінцівок. Вік хворих від 41 до 85 років. Кількість чоловіків 39 (58,7% ) та жінок 28 (41,3%).

Проводилась оцінка стану тканин, прилеглих до зони некрозу (зміни кольору, трофічні ураження шкіри, набряк і наявність остеофітів у м’яких тканинах), відмінність температури шкіри між проксимальними та дистальними відділами. Іррадіація болі з уражених пальців на кісточку або гомілку, відсутність ефекту від знеболювальних препаратів, сон з опущеною з ліжка кінцівкою, – були враховані для оцінки стану деструктивного процесу в кінцівці. Наявність пульсу на підколінній артерії або артерії тилу ступні дозволяє розраховувати на загоєння рани після ампутації пальців або транслатеральної ампутації. Крім того, виконувалася ультразвукова доплерографія та визначення гомілково–плечевого індексу та ортостатична проба.

При побудові показань до оперативного лікування використовувались критерії: ступінь ішемії; локалізація та поширення гнійно–некротичного ураження; ступінь деструкції; характер запальної реакції; ознаки сепсису.

Результати та їх обговорення: всі хворі, яким виконувалися малі операції були розділені на дві групи. Першу склали 15 хворих (22,3%) з первинною ампутацією. При цьому хворим було проведено тільки одне оперативне втручання — екзартикуляцію одного пальця 9 (67%) та двох й більше пальців — у 6 пацієнтів. Результати операції позитивні. Другу групу становили 52 хворих (77,7%), у яких виникли повторні некротичні зміни на ступні. Їм зроблені реампутації в середньому через 2–3 тижні після попередньої операції.

Після неодноразових реампутацій та некректомій 16 хворим (30,7%) виконані високі ампутації на рівні стегна з одним летальним випадком після ампутації єдиної ноги.

Аналіз незадовільних результатів лікування хворих показав, що в їх основі лежать анатомічні особливості ступні — сухожильно–синовіальні комплекси. При локалізації патологічного процесу на 1 пальці ступні інфекція по ним може перейти на глибокі клітковинні проміжки гомілки. Тому потрібне радикальне хірургічне втручання — розрізи по тильній та підошовній поверхні широкими розрізами до здорових тканин з ревізією гнійного вогнища висіченням нежиттєздатних тканин, видаленням сухожилків згиначів та розгиначів уражених пальців, висіченням суглобових капсул плюсно–фалангових з’єднань та резекції головки або екстирпації плюсневої кістки. Висновок:

1.            Рівень ампутації вказує на ефективність подальших лікувально–реабілітаційних заходів.

2.            Виправдане виконання малих ампутацій у хворих з цукровим діабетом з гнійно–некротичним процесом, внаслідок більш сприятливих умов для лікування та соціального прогнозу.

3.            Малі ампутації кінцівок не означають закінчення медикаментозного та оперативного лікування хворих з цукровим діабетом. Хворий повинен розглядатися як претендент на наступну судину реконструкцію.