Достовірний факт

25% пара займається сексом після перегляду мелодрам по телевізору.

Діагностика, лікування і контроль трофічних виразок нижніх кінцівок різного генезу

В. А. Черняк1, Я. Л. Заруцький2, В. Г. Мішалов1, Н. Ю. Літвінова1, С. В. Дибкалюк1, С. О. Король2, К. К. Карпенко2

1Національний медичний університет імені О. О. Богомольця,

2Українська військово–медична академія, Київ

Розглянуто три найпоширеніших причини розвитку трофічних виразок нижніх кінцівок (ТВНК): венозна, артеріальна, нейротрофічна. Вирішальним фактором, що впливає на загоєння ТВНК є ліквідація причин її розвитку. Так, ліквідація патологічного рефлексу у випадку венозної, ліквідація ішемії нижньої кінцівки у випадку артеріальної і покращення нервової трофіки у випадку нейротрофічної ТВНК є визначальною хірургічною дією. Але важливу роль грають вторинні фактори, нехтування якими може погіршити результати лікування хворих. Так, під час лікування пацієнтів з ураженням (дефектом) шкірного покриву будь–якого походження виникає необхідність покращення мікроциркуляції тканин, корекція ендотеліальної дисфункції, підбір антисептиків та антибактеріальної терапії, контролю динаміки лікування або зміни дефекту шляхом визначення площі дефекту шкіри в динаміці.

Мета роботи. Розробка алгоритмів лікування ТВНК різного ґенезу з використанням сучасних патогенетично обґрунтованих хірургічних методів лікування, новітніх інструментів і лікарських засобів, а також безконтактного методу визначення площі уражених ділянок шкіри.

Матеріали і методи. За період 2014–2017 років обстежено і проліковано 96 хворих з ТВНК. Серед них венозні причини діагностовані у 32 хворих, артеріальні – у 38, нейротрофічні – у 26. Всі хворі були прооперовані. Пацієнти з венозною ТВНК на першому етапі лікування перенесли субфасціальну дистанційну ендоскопічну дисекцію перфорантних вен (17 з них – за розробленим нами методом електрозварювання). Артеріальні ТВНК лікували за допомогою як відкритих, так і ендоваскулярних методів реваскуляризації, нейротрофічні – лоскутними методами та шляхом відновлення кровопостачання спинного мозку і його корінців. Антисептичним препаратом вибору для рани був декасан. Санацію шкіри виконували препаратом горостен. З метою профілактики інфекційних ускладнень використовували антибактеріальний препарат широкого спектру дії фторхинолонового ряду левофлоксацин. Він був активним по відношенню до широкого спектру грамнегативних та грампозитивних мікроорганізмів, анаеробів, Helicobacter pylori та атиппових форм, таких як Micoplasma, Chlamidia, Legionella. В особливо важких випадках у пацієнтів основної групи використовували вітчизняний препарат грандазол (внутрішньовенно введення по 100 і 200 мл) — комбінований антибактеріальний препарат, до складу якого входить левофлоксацина гемігідрат та орнідазол. Використовували також препарат тіворель (4,2 г аргініну гідрохлорид + 2,0 г L–карнітину) і латрен. Ендотеліальну дисфункцію оцінювали натщесерце по величині ПОВД, яка відображає здатність плечової артерії розширюватися у відповідь на індуковану ішемією гіперемію, а також дозволяє оцінити локальну біологічну активність. У комплекс засобів залучали препарати вітчизняного виробництва: ксилат, реосорбілакт, сорбілакт.

Результати. Результати оцінювали за допомогою розробленого способу контролю за виразками. що характеризується доволі швидким виконанням та об’єктивним комп’ютерним оцінюванням: на отримання зображення витрачається приблизно 15–20 секунд, на комп’ютерну обробку та обчислення цифрового фотознімку в програмі “ImageJ” – н е більше двох хвилин. Достовірно кращі результати отримані після використання розроблених високотехнологічних методів лікування. Висновок.

Розроблені та впроваджені в клінічну практику способи лікування трофічних виразок венозного генезу та медикаментозної підтримки за результатами оціночного методу показали хороші та задовільні результати у 87% спостережень.