Достовірний факт

Якщо в одного з однояйцевих близнюків не вистачає якогось зуба, такий же зуб відсутній і в іншого близнюка.

Функціональний стан паращитовидних залоз після тиреоїдектомії

О. В. Люткевич

Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка НАМН України

Паратиреоідна недостатність досить часто є наслідком виконання тиреоїдектомії у пацієнтів з різноманітними захворюваннями щитовидної залози.

Визначення рівня паратгормону проводилося у пацієнтів після операційного втручання на щитовидній залозі. Вся обстежувана когорта пацієнтів (n=52) – жінки, яким була проведена тиреоїдектомія. Паратгормон визначався як до, так і після операції.

В усіх випадках інтраопераційно проводилась візуалізація паращитовидих залоз з оцінкою їх кровопостачання і життєздатності. До операції у 49 пацієнтів паратгормон був в межах норми, у 2 був підвищений, але не більше 110 пг/мл, у 1 пацієнта був незначно нижче норми без клінічних прояв.

Паратгормон визначався на наступну добу після операції. В випадках його низьких значень, особливо в випадках, якщо отримані показники були нижче можливих визначних меж (<2,5 пг/мл) – проводилось його обов’язкове повторне визначення через місяць.

Результати визначення паратгормона в першу добу після операції показали, що у 33 (63,4%) пацієнтів був у межах його референтних значень (від 15 до 65 пг/мл); у 12 (23,1%) нижче референтних значень (від 4 до 14 пг/мл); у 7 (13,5%) – значно низький (<2,5 пг/мл).

В випадках визначення нормального рівня паратгормону, або низького рівня, але вище 2,5 пг/мл, препарати кальцію не призначались або призначались в невеликій кількості епізодично з метою профілактики гіпокальциємії. При рівні паратгормону <2,5 пг/мл препарати кальцію з в/в крапельним введенням призначались завжди з додатковим призначенням препаратів кальцію per os і препаратів вітаміну Д (Альфа–Д3–TEWA) протягом як мінімум 2–х тижнів.

У пацієнтів з низьким рівнем паратгормону його контрольне визначення проводилось через один місяць після оперативного втручання та проведення вищезазначеної терапії, направленної на нормалізацію рівня кальцію в крові. За результатами повторного визначення спостерігалася нормалізація рівня паратгормону в усіх пацієнтів без яких–небудь симптомів паратиреоїдної недостатності.

Висновок: Візуалізація паращитовидних залоз під час тиреоїдектомії з контролем їх васкулярізації і життєздатності запобігає ризику розвитку перманентного гіпопаратиреозу. Отримання паратгормону нижче можливих визначаємих величин (<2,5 пг/мл) може бути транзиторним і не вести до перманентного гіпопаратиреозу, але є свідоцтвом необхідності призначення препаратів кальцію з метою профілактики гіпокальциємії.