Достовірний факт

В 4,5 рази збільшується ймовірність серцевого нападу та смерті під час сексу з випадковим партнером.

Рецидив медулярної мікрокарциноми щитоподібної залози та результати лікування

О. Р. Дуда

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Вступ: Кількість хворих на карциному медулярного раку щитоподібної залози (МРЩЗ) постійно зростає і складає 4,6%. Часто навіть мікрокарцинома дає рецидив захворювання, що вимагає хірургічного лікування. Водночас детальне спостереження за пацієнтом і повторне радикальне хірургічне лікування дозволяють здовжити загальну виживаність та зберегти якість життя пацієнта.

Мета дослідження: Вивчити віддалені результати у хворих на мікрокарциноми МРЩЗ та їх рецидиви.

Об’єкт і методи дослідження: Проведено ретроспективний аналіз хірургічного лікування у 85 хворих на МРЩЗ, віком 15–80 років. Питома вага жінок склала 76%. У 13 хворих (15,3%) діагностовано мікрокарциноми розміром до 1 см. У 3 випадках за даними ультрасонографії (УСГ) вузли були розпливчаті, не мали чітко вираженої капсули, без ехографічних особливостей васкуляризації. У 12% випадків вони не викликали підозри на карциному ЩЗ. У двох хворих вузли були мультифокальні, розміром 5–7 мм, в 11 – солітарні. У 5% була виявлена симультанна ендокринна патологія – багатовузловий зоб та аутоімунний тиреоїдит. З метою проведення диференційної діагностики між атиповою аденомою і МРЩЗ проводилися загальні клінічні аналізи, ультрасонографія, КТ, рівень сироваткового кальцитоніну, а у двох пацієнтів – імуногістохімічне визначення кальцитоніну в тканині пухлини. За участю мультидисціпларної команди визначалася найкраща тактика лікування, а група патоморфологів оцінювала результати хірургічного лікування.

Результати та їх обговорення: Доопераційний рівень сироваткового кальцитоніну у хворих на медулярні мікрокарциноми склав 62.2±12.1 пг/мл. У 5 хворих був незначно підвищений рівень сироваткового кальцитоніну 32,4±11,5пг/мл, їм виконано гемітиреоїдектомію та експрес цитологічне дослідження видалених під час операції вузлів, у 4 хворих діагноз МРЩЗ підтверджено. Операцію закінчено тиреоїдектомією і центральною лімфодисекцією.

Протягом 5 років у 3,5% пацієнтів діагностовано рецидив хвороби у вигляді метастазів у лімфатичні вузли шиї, їх видалено. При виконанні ТАПБ та кріогістологічного дослідження препарату частота хибно–негативних відповідей склала 23,1%, у зв’язку з тим, що пухлини були дуже схожі на фолікулярну аденому. Загальна 5–річна виживаність склала 92,3%.

Висновки: У пацієнтів із підвищеним сироватковим кальцитоніном маленькі вузли у ЩЗ вимагають детального дослідження до і під час операції, включаючи експрес цитологічне дослідження. Після операції необхідно постійно контролювати рівень сироваткового кальцитоніну. Рання діагностика мікрокарцином медулярного раку значно знижує частоту рецидивів та підвищує виживаність пацієнтів.