Достовірний факт

Один квадратний сантиметр людської шкіри містить близько 100 потових залоз.

СИНДРОМ МЕЛЛОРІ-ВЕЙСА, ЕТІОЛОГІЯ ТА ПІДХОДИ ДО ЛІКУВАННЯ

Шапринський В. О., Дзьоба А. І.

Вінницький національний університет імені М. І. Пирогова

Частота синдрому Меллорі—Вейса (СМВ) в структурі кровотеч з верхніх відділів травного тракту становить 5—15%. За останнє десятиріччя спостерігається чітка тенденція до зростання частоти випадків синдрому Меллорі—Вейса особливо серед осіб працездатного віку, що становить важливу соціальну та медичну проблему. Ак­туальність даної теми підтверджується відсутністю єдиної думки про механізми роз­витку СМВ, а, отже, і відсутністю патогенетично і етіологічно обґрунтованого ліку­вання, профілактики рецидивів кровотеч.

Мета дослідження. Підвищення ефективності лікування хворих на синдром Мел­лорі—Вейса, шляхом уточнення патогенезу захворювання та обґрунтування ліку­вальної тактики.

Експериментальне дослідження виконано на 27 щурах масою 160—250 г. Моде­лювання хронічної портальної гіпертензії здійснювали шляхом поєднання внутрішньопечінкового та допечінкового блоку системи ворітної вени. Для гісто­логічного дослідження брали матеріал печінки, стравоходу, стравохідно—шлунко­вого переходу та шлунку. Проведено ретроспективний аналіз медичних карт 127 хворих, з 2007 по 2013 роки. Вони склали групу порівняння та 35 хворих за 2014 рік. Вони склали основну групу.

В результаті проведеного гістологічного дослідження встановлено, що при пор­тальній гіпертензії у відповідь на підвищення портального венозного тиску в ділянці езофаго—кардіального переходу відбувається виражене новоутворення су­дин — "палісадної структури". Вени знаходяться у власній пластинці слизової обо­лонки, є продовженням кардіального венозного сплетіння. Велика кількість веноз­них судин, порівняно з грудним відділом стравоходу та кардіальним відділом шлун­ку, обумовлено саме з їх новоутворенням в умовах портальної гіпертензії. Такі ново­утворені вени не мають повноцінної судинної стінки, котра значно потоншена, ат­рофована та більш схильна до розриву. В дистальній частині стравоходу ознаки езофагіта доповнювали вогнищево—розповсюджений розпад клітин поверхневих шарів епітелію, на деяких ділянках відзначали розпад всіх шарів епітелію з оголен­ням власної пластинки слизової оболонки стравоходу (глибокі ерозії). В кардіальному відділі шлунку відзначалась атрофія поверхневого епітелію, дистрофія епітелію залоз, ерозії та виразки епітелію.

Згідно проведеного аналізу медичних карт (група порівняння) серед супутньої патології хворих СМВ, виділено ознаки хронічного гепатиту у 15,7% хворих, пере­несеного гепатиту в анамнезі у 5,5% хворих з проявами портальної гіпертензії, грижі стравохідного отвору діафрагми, або недостатності кардії у 27,6% хворих, ВХШ та ВХДПК у 9,4% хворих, запальних захворювань стравоходу, шлунку чи два­надцятипалої кишки у 37,8% хворих. Серед хворих, що перебували під нашим спос­тереженням (2 група) ознаки хронічного гепатиту, а інколи і з переходом у цироз, виявлені у 56% хворих. ГСОД, або недостатності кардії знайдена у 68% хворих. За­пальні захворювання стравоходу, шлунку та ДПК виявлені у 52% хворих. Проаналізу­вавши зв'язок ступеня крововтрати та наявності хронічного гепатиту (обох груп) можна відмітити чіткий зсув до більшої крововтрати. При поєднані у хворих таких фонових захворювань, як хронінчий гепатит та ГСОД (обох груп) зсув до більш важ­кого ступеня крововтрати ще більш помітний.

Висновки

Висока частота виявлення хронічного гепатиту (56%), грижі стравохідного отво­ру діафрагми, або недостатності кардії (68%) свідчить про причинно-наслідковий зв'язок та слід вважати групою ризику розвитку синдрому Меллорі-Вейса. При підвищенні портального венозного тиску в ділянці стравохідно-шлункового пере­ходу відбувається виражене новоутворення судин, вони не мають повноцінної су­динної стінки, котра значно потоншена, атрофована та більш схильна до розриву, тому консервативну терапію доцільно доповнювати препаратами для зниження внутрішньопортального тиску. Консервативний гемостаз ефективний у 94,1% хво­рих. Частота рецидивів кровотеч — 5,9%. Показами до оперативного втручання є ре­цидив кровотечі та відсутність ефекту від консервативної терапії і ендоскопічного гемостазу.

Медичні статті завдяки:

Лікарські рослини

каперси-колючіДія: В'яжучий, сечогінний, антисептичну, знеболюючу, застосовується при іпохондрії, істеричних...
барбарис-звичайнийДія: Апетитне, шлунково-кишкова, в'яжучий, жовчогінну, сечогінну, серцево-судинні, котре знижує...
іва-гостролистого-верба-козяча-вербаСиноніми: Верба козяча, верба, Таловий кущ, верба козяча, бредіна, червона лоза, тала. Опис:...