Достовірний факт

Діаметр жіночого волосся вдвічі менше, ніж чоловічого

ДОСВІД ЛІКУВАННЯ ГНІЙНО-НЕКРОТИЧНИХ УСКЛАДНЕНЬ СИНДРОМУ ДІАБЕТИЧНОЇ стопи

Ващук В. В., Кирик Т. П., Кушнірчук М. І.

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Клінічна лікарня ДТГО "Львівська залізниця"

В останні роки велика увага приділяється цукровому діабету (ЦД), як соціальній та економічній проблемі, що призводить до ранньої інвалідизації людей працездат­ного віку. В 20—80% ЦД призводить до розвитку ускладнення — синдрому діабетич­ної стопи (СДС), який в 50—75% обумовлює необхідність ампутації.

Мета дослідження: оцінка сучасних тенденцій та власного досвіду лікування гнійно—некротичних ускладнень СДС.

Проведено ретроспективний аналіз 120 спостережень гнійно—некротичних ус­кладнень СДС у хворих, що перебували на лікуванні в Клінічній лікарні ДТГО "Львівська залізниця" впродовж 2012—2014 рр. Тендерний склад досліджуваних: чо­ловіків — 82, жінок — 38. ЦД першого типу діагностовано у 10 осіб, другого — у 110. На госпітальному етапі обстеження включало комплекс стандартних і додаткових методів. Останні передбачали уточнення рівня оклюзії артерій, глибину гнійно—не­кротичного ураження, характер раневого процесу. Так, у 28 обстежених відзначала­ся гангрена стопи, у 45 — гангрена пальців, у 45 — флегмона стопи, у 14 — ос­теомієліт стопи, у 15 — абсцеси пальців і тилу стопи, у 10 — трофічні виразки, у 15 — гнійні рани стопи. У всіх хворих терапія включала корекцію глікемії. Корекцію рівня глікемії здійснювали шляхом фракційного введення інсуліну короткої дії. При діабетичної полінейропатії призначали метаболічні та антиоксидантні препарати, а також препарати ?—ліпоєвої кислоти (Альфа—ліпон). З метою корекції ангіопатії застосовували дезагреганти і антикоагулянти. Використовували традиційні препа­рати (гепарин, пентоксифілін, реополіглюкін, нікотинову кислота) і відносно нові (низькомолекулярні гепарини — фраксипарин в дозі 0,3—0,6 мл/добу), які мають низку істотних переваг в порівнянні з першими. У випадку розвитку критичної ішемії кінцівки застосовували препарати простагландинів Е1 (Вазопростан). При вираженому набряку стопи лікування доповнювали препаратами діосміна (Веносмін). Після ліквідації гнійного запалення призначали таблетовані форми дезагрегантів і антикоагулянтів: аспірин (0,25 мг/добу) і пентоксифілін (300—600 мг), або плавікс (75 мг/добу) і ретардовані форми пентоксіфіліну (1200 мг). Всім пацієнтам проводилася антибактеріальна терапія. Перевага при стартовій терапії надавалася препаратам групи цефалоспоринів III покоління, фторхінолонам в поєднанні з метронідазолом або захищеному амоксициліну. Місцеве лікування включало розвантаження кінцівки за рахунок її іммобілізації. У першій фазі раневого процесу виконували обробку ран з використанням сучасних адсорбируючих пов'язок. Запропонований комплекс лікування виявився достатнім для досягнення позитивного ефекту у 35 хворих. Хірургічне лікування виконано у 92, з яких у XX ви­конана ампутація нижньої кінцівки на різних рівнях. Показами до високих ампу­тацій у 22 були поширена гангрена стопи або обмежена гангрена стопи в поєднанні з критичною ішемією. Ампутацію на рівні стегна при оклюзії стегнової артерії ви­конано у 8 хворим, на рівні гомілки при збереженні стегнового кровотоку у 12. "Малі ампутації" зі збереженням опорної функції кінцівки виконані у 7 хворих. По­казами до них була обмежена гангрена в межах пальців або дистальної частини сто­пи при збереженому артеріальному кровотоку на стопі. Ампутації пальців стопи в поєднанні з резекцією дистального епіфізу плеснових кісток і висіченням сухожиль виконані у 14. Обсяг хірургічного лікування був обмежений розкриттям гнійного вогнища у 55 хворих. Хірургічна обробка рани на стопі включала видалення не­життєздатних тканин. Померло XX хворих після високих ампутацій нижніх кінцівок. Летальних випадків після малих ампутацій не було. Середня тривалість госпітального періоду лікування — 25 днів.

Лікування хворих з гнійно—некротичними ускладненнями СДС залишається складним завданням. У значної частини хворих вимушено виконуємо ампутації нижньої кінцівки на різних рівнях. Виконання високих ампутацій супроводжується значною летальністю. Зберегти нижню кінцівку можливо лише при обмежених гнійно—некротичних ускладненнях і при відсутності або ліквідації критичної ішемії.

Медичні статті завдяки:

Лікарські рослини

аконіт-борецьДія: Знеболююче. Отруйний.МонорецептиАнгіна. Змішати 200 г меду і 100 г внутрішнього свинячого жиру,...
kavun  Монорецепти. Хвороби кишечника. Висушити і подрібнити кавунове насіння. Настій: 2...
гнойовик-сірийВживання: Роботами чеських авторів, зокрема Душанека в 1955 р встановлено, що гриб гнойовик сірий,...