Спосіб діагностики ендотоксикозу в дітей із хронічними вірусними гепатитами (Денисова М. Ф., Музика Н. М., 2007)

Здійснюють вимір рівня токсичності плазми шляхом дослідження стану антитоксичних адаптогенних систем плазми крові (компенсація, декомпенсація) та їхній вплив на потенціал пошкоджуючої активнос­ті токсинів (токсичність) з оцінкою ступеня токсичності таким чином: легкий -20 % < ЦАЛ < 30 %, середній - 30 % < ЦАЛ < 40 %, важкий ЦАЛ > 40 %.

Діагностику ендотоксикозу здійснюють у такій послідовності. Альбумінову та глобулінову токсинонесучі фракції крові отримува­ли методом висолювання сульфатом амонію. Руйнування зв’язків токсинів з токсинонесучими фракціями здійснювали методом дилюції з наступною фільтрацією через фільтри, які мають діаметр пор 200 та 10 нм. Для вивчення прямої пошкоджуючої дії плазми крові та її токсинонесучих фракцій на клітини використовується метод цитолі- тичної активності лейкоцитів (ЦАЛ). Допустимий рівень лабораторної маніфестації токсемії відповідав ЦАЛ < 20 %, легкий ступінь токсе­мії — ЦАЛ 20-30 %, середній - ЦАЛ 30-40 %, тяжкий — ЦАЛ > 40 %.

Функціональний стан антитоксичних адаптаційних систем плазми крові визначають за рахунок оцінки ступеня токсичності плазми крові (ЦАЛ-П) та її токсинонесучих фракцій, асоційованих з токсинами - альбумінової (ЦАЛ-А), глобулінової (ЦАЛ-Г) та вільноциркулюючої (ЦАЛ-В). Якщо ЦАЛ-П була нижче максимального рівня ЦАЛ токси­нонесучих фракцій, то робили висновки про функціональну достат­ність (компенсацію) антитоксичних адаптаційних систем плазми кро­ві, якщо вище - про недостатність цих систем (декомпенсацію).