1. Яблучний оцет

Для використання в лікувальних цілях придатний виключно натуральний яблучний оцет. У продажу найчастіше під цією назвою вам можуть запропонувати столовий оцет, з додаванням яблучної кислоти. У зв'язку з цим, для отримання гарантованого терапевтичного ефекту, народна медицина рекомендує готувати яблучний оцет самостійно. Ось один з рецептів домашнього яблучн ого оцту.

Вибрати яблука (червиві і підгнилі не підійдуть), ретельно помийте, натріть на тертці і придушите отриману кашку. Додайте кип'ячену воду (в обсязі, що дорівнює отриманій масі), дріжджі і цукор (по 10 г на кожен кілограм суміші). Для бродіння помістіть суміш в широкі каструлі і залиште на 10 днів, накривши марлею. Після цього процідіть, додайте мед (або цукор) в розрахунку 100 г на один літр.

Перемішайте і розподіліть по пляшках, оцет повинен ще перебродити протягом півтора місяців. Коли оцет посвітлішає, він готовий.

Обережно злийте готовий продукт і знову процідіть. Тепер можна розлити його по пляшках і закупорити воском.

При артриті приймайте яблучний оцет по чайній ложці, розбавивши в склянці води, 3-4 рази на день перед прийомом їжі. Курс лікування становить близько місяця, при хворобах шлунка (виразка або гастрит) концентрацію оцту потрібно зменшити вдвічі.

2. Лавровий лист

Всі знають про широке застосування лаврового листа в кулінарії, але його властивості використовуються також і в медичних цілях. Ще Гіппократ говорив про користь олії лаврового листа при судомах, а самі листя застосовувалися для полегшення болю під час пологів. Використовується лавровий лист для зняття болю в суглобах, нервового напруження і задишки. Відома здатність лаврового листа підвищувати апетит, поліпшувати травлення, знімати набряклості і знижувати тиск. Рекомендують його також і при цукровому діабеті, артриті, для підвищення імунітету.

Народна медицина рекомендує при артриті відвар лаврового листа: 0,5 пачки лавра залийте окропом (300 мл) і прокип'ятіть 5 хвилин. Після цього укутайте каструлю і дайте настоятися відвару протягом 3-х годин. Після цього засіб процідіть і випийте перед сном. Таку процедуру повторюйте поспіль 3 дні. Кожен день потрібно готувати свіжий відвар. Через три дні зробіть перерву на тиждень і повторите, такі два курси потрібно робити один раз на рік.

3. Березові бруньки

Народна медицина широко використовує березу в своїх рецептах. Березові бруньки застосовуються при лікуванні безлічі захворювань. Властивості їх досить багатогранні: вони мають потогінну, протизапальну, сечогінну, антибактеріальну і ранозагоювальну дію. У складі березових бруньок маються флавоноїди, вітаміни і сапоніни. Застосовуються препарати березових бруньок при лікуванні сечокам'яної хвороби, нестачі вітамінів в організмі і боротьбі з глистами, при туберкульозі легень, а також як відхаркувальний, кровоспинний і антибактеріального засобу. Крім цього дуже популярні бруньки берези при лікуванні простудних захворювань: грипу, ГРВІ, ангіни.

При артриті народна медицина рекомендує застосовувати настоянку березових бруньок, готується яка таким чином: двадцять грам березових бруньок потрібно залити 100 мл спирту і дати настоятися 3 тижні. Після цього засіб віджати і відфільтрувати, зберігати в закритому посуді, оберігаючи від попадання сонячних променів. При болях у суглобах втирайте настоянку або робіть компреси.

4. Шабельник (декоп)

Шабельник болотний називають ще «російським женьшенем». Унікальний хімічний ставши дозволяє використовувати цю рослину в боротьбі проти багатьох захворювань. У його складі є флавоноїди, смоли, ефірні олії, органічні кислоти, мікроелементи, дубильні речовини і каротин, а в квітках рослини містяться антоціани. Застосовують препарати шабельника при артритах, артрозах, остеохондрозі, ревматизмі, радикуліті, кровотечах і болях у шлунку, при хворобах печінки, ракових та застудних захворюваннях.

Для лікування артриту народна медицина рекомендує застосовувати настоянку шабельника: помістіть в пляшку на третину об'єму нарізані сухі стебла рослини, залийте горілкою і дайте настоятися три тижні. Приймайте настойку по чайній ложці перед прийомом їжі, розбавляючи водою. Якщо болі особливо нестерпні, можна збільшити дозу препарату до однієї чарки. Курс лікування - один літр настоянки. Крім внутрішнього застосування, цієї ж настоянкою можна робити розтирання чи компреси.

5. Листя брусниці

Дуже смачні і корисні одночасно, ягоди брусниці давно стали популярним ласощами. Одночасно з цим знайшли своє застосування в рецептах народної медицини і листя цієї рослини, у складі яких містяться дубильні речовини, арбутин, гідрохінон, танін, вітамін C і карбонові кислоти. Використовуються листя брусниці в якості відварів або лікувальних чаїв. Відвари рекомендовані при лікуванні нетримання сечі у дітей, захворюваннях органів сечостатевої системи і хворобах нирок. Дуже ефективним відвар є і при лікуванні цукрового діабету, подагри, ревматизму і артриту. Чай з листя брусниці відомий своїм загальнозміцнюючу дію, він чудово відновлює сили, поповнює нестачу вітамінів в організмі, а також надає тонізуючу і загальнозміцнюючу дію.

Відвар брусниці, який допоможе вам у боротьбі з артритом, готується таким чином: дві чайні ложки сировини залийте склянкою води і прокип'ятіть 15 хвилин. Охолоджений відвар процідіть, випийте протягом дня невеликими ковтками. Приймайте засіб по мірі необхідності і при бажанні, обмежень по тривалості курсу лікування немає.

6. Ялицеве масло

Ялиця є яскравим представником корисних дерев хвойних порід. Ялицеве масло знайшло широке застосування в медицині. Фармацевтична промисловість використовує масло для синтезу камфори, в медицині препарати ялиці застосовують при лікуванні ревматизму, запальних процесів і інфекційних захворювань, хвороб серця. Народна медицина також застосовує ялицеве масло при радикуліті, ревматизмі, невралгії, міозиті та застудних захворюваннях.

При артриті просто втирайте в попередньо розігріті теплим компресом з морської солі суглоби ялицеве масло. Можна також робити компрес з відвару хвої ялиці: 10 г хвої на 0,5 склянки води, кип'ятити 30 хвилин.

Перед лікуванням народними методами проконсультуйтеся з лікарем, щоб уникнути фізіологічної непереносимості конкретного засобу або виникнення алергічних реакцій на препарат.