Достовірний факт

У відомого важкоатлета Василя Алєксєєва (що народ. в 1942 р.) обсяг грудної клітки досягає 153,6 см. при вазі 158,7 кг і рості 186 см. Це співвідношення й донині залишається рекордним.

Синдром Жильбера - чи є привід для тривоги?

Синдром Жильбера - чи є привід для тривоги?

• Надмірні емоційні та фізичні навантаження;
• Тривалий прийом медичних препаратів окремих фармакологічних груп;
• Грубе порушення лікувальної дієти;
• Шкідливі звички, зокрема алкоголізм;
• Перенесення хірургічні маніпуляції різних органів.

Симптоми синдрому Жильбера
Оскільки хвороба протікає в «сплячої» формі, пацієнт не до кінця розуміє, що таке синдром Жильбера, а в лікуванні і зовсім не відчуває необхідності. Однак у стадії загострення симптоми стають більш красномовні і очевидні навіть без медичної освіти. Як правило, це:

2. Порушення звичного розпорядку дня;
3. Фарбування склер в жовтий колір;
4. Неприємні відчуття під правим ребром.

Діагностика синдрому Жильбера
Проведене клінічне обстеження в стадії рецидиву визначає патологічне збільшення печінки, а аналіз крові виявляє різкий стрибок білірубіну. В останньому випадку даний показник у пацієнтів періоду ремісії варіює в межах 21 - 51 мкмоль / л, а при загостренні може досягати діапазону 85-140 мкмоль / л.

Синдром Жильбера - чи є привід для тривоги?

• Пункційна біопсія;
• Комп'ютерна томографія печінки;
• УЗД печінки;
• Визначення ферментів печінки в сироватці крові.
Тільки після такої якісної діагностики лікар призначає оптимальне лікування, при цьому пацієнта ставить на облік.

Хвороба Жильбера - це не гостре патологічний стан, це, швидше, індивідуальна особливість людського організму, яка ні в якому разі не порушує якість життя. Пацієнт просто знає про існування такої недуги, і найбільшим його розладом стає неможливість донорства. З цим синдромом можна прожити все життя, дотримуючись активного способу життя, займаючись спортом і максимально реалізуючи себе у всіх напрямках.
Але, якщо не пам'ятати про профілактику, то загострення синдрому Жильбера - це всього лише питання часу. Саме тому точна діагностика і своєчасна профілактика повинні бути присутніми в життя пацієнта завжди. У стадії рецидиву пацієнтові запропонована лікувальна дієта №5, а також систематичний прийом жовчогінних препаратів і вітамінно-мінеральних комплексів. Такий підхід до проблеми прискорить період ремісії і дозволить йому затриматися на істотний період часу.