Достовірний факт

Голова середньостатистичної людини має вагу 4,5 кг.

Тиреоїдит

Під тиреоїдитом знають запалення щитовидної залози, яке викликається різноманітними причинами. Найчастіше зустрічається аутоімунний тиреоїдит або тиреоїдит Хашимото (Хасімото).

Аутоімунний тиреоїдит Хашимото розвивається в результаті порушень роботи імунної системи хворого. Причину захворювання можна розглядати як незвичайну помилку функцій імунної системи, коли під впливом яких факторів вона починає розпізнавати тканини щитовидної залози як чужорідні і атакувати їх, виробляючи специфічні речовини (антитіла). Антитіла і лейкоцити потроху руйнують клітини щитовидної залози, аж до повного їх знищення, що провокує розвиток вираженого гіпотиреозу (стану, при якому щитовидна залоза виробляє мало гормонів). Захворювання прогресує повільно і тривалий час функція щитовидної залози у хворих залишається достатньою для підтримки на високому рівні процесів обміну речовин, що протікають в організмі.

Аутоімунний тиреоїдит Хашимото найчастіше вражає жінок у віці від 40 до 55 років. У чоловіків патологія зустрічається в 10 разів рідше. В останні роки відзначається підвищення захворюваності тиреоїдитом серед підлітків і дітей. Бути може, це пов'язано з погіршенням екологічної обстановки.

В основі розвитку аутоімунного тиреоїдиту Хашимото лежить спадкова схильність. У рідних родичів хворих зазвичай є які-небудь захворювання щитовидної залози або вони страждають цукровим діабетом. Запустити патологічний механізм роботи імунної системи можуть і різні інфекційні хвороби, наявність вогнищ хронічної інфекції (хронічний тонзиліт, карієс і т.д.). Ще однією з причин аутоімунного тиреоїдиту є безконтрольний прийом препаратів йоду і а також йодованої солі. Дія на організм людини іонізуючого випромінювання також можливо причиною тиреоїдиту.

Симптоми

Хронічний аутоімунний тиреоїдит довгий час протікає без жодних клінічних ознак. Зазвичай першими симптомами захворювання є скарги хворих на неприємні відчуття в області щитовидної залози (ком у горлі, болючість при ковтанні, почуття утруднення дихання тощо). При промацуванні щитовидної залози може з'являтися легка хворобливість в ній. У частини хворих з'являються болі в суглобах, загальна слабкість і підвищена стомлюваність.

У початкових стадіях аутоімунного тиреоїдиту часто відбувається посилення функції щитовидної залози, що призводить до підвищення нею вироблення гормонів і формуванню стану гіпертиреозу. Поряд з цим хворі відзначають підвищену нервову збудливість, пітливість. У них зростає число серцевих скорочень, збільшується рівень артеріального тиску. У деяких хворих може з'являтися тремтіння в руках.

У міру прогресування захворювання відбувається поступове зниження рівня гормонів, що викликається руйнуванням тканини щитовидної залози. Спочатку гіпертиреоз змінюється еутиреоз (нормальний рівень вмісту гормонів), а потім на зміну йому приходить гіпотиреоз (недостатній рівень гормонів). Зазвичай до розвитку гіпотиреозу проходить близько 15 років від початку захворювання.

Хронічний аутоімунний тиреоїдит Хашимото в залежності від розмірів щитовидної залози та особливостей свого протікання підрозділяється на дві форми:

  1. Атрофічний аутоімунний тиреоїдит - протікає без підвищення розмірів щитовидної залози і значно частіше з'являється в осіб літнього віку. Ця форма захворювання може зустрічатися і у хлопців, які були піддані дії іонізуючої радіації. Значно частіше атрофічний аутоімунний тиреоїдит супроводжується розвитком гіпотиреозу.
  2. Гіпертрофічна форма аутоімунного тиреоїдиту - проявляється підвищенням розмірів щитовидної залози, яке можливо рівномірним (дифузне підвищення) або вузловим, коли відбувається підвищення лише окремих ділянок щитовидної залози. Часто спостерігається поєднання дифузного підвищення з утворенням вузлів у тканині щитовидної залози. Ця форма тиреоїдиту на ранніх стадіях захворювання призводить до збільшення функції щитовидної залози (гіпертиреоз), який в подальшому змінюється гіпотиреозом.

Наслідки

На початкових стадіях аутоімунний тиреоїдит Хасімото може ускладнюватися розвитком гіпертиреозу, який порушує роботу фактично всіх органів і систем в організмі хворого (нервова, серцево-судинна, травна, сечовидільна системи, статеві залози і т.д.). У міру прогресування захворювання з'являється гіпотиреоз, який потребує проведення довічної замісної гормональної терапії.

Методи лікування і ймовірні ускладнення

Лікування аутоімунного тиреоїдиту консервативне. Для придушення показників активності запального процесу в тканинах щитовидної залози і зменшення швидкості прогресування захворювання призначаються повторні курси нестероїдних протизапальних препаратів (індометацин, німесіл, вольтарен та ін.) Неприпустимо застосування цих лікарських засобів без призначення лікаря, оскільки вони можуть викликати розвиток важливих ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту і системи згортання крові.

Якщо аутоімунний тиреоїдит супроводжується розвитком гіпертиреозу, то використовують лікарські засоби, що пригнічують підвищену функцію щитовидної залози і ліквідують гормональні порушення в організмі хворого.

Розвиток на тлі хронічного аутоімунного тиреоїдиту Хасімото гіпотиреозу є показанням для призначення замісної гормональної терапії препаратами щитовидної залози. Ця терапія проводиться за призначенням лікаря-ендокринолога довічно і дозволяє уникнути багатьох ускладнень гіпотиреозу.

У комплексному медикаментозному лікуванні аутоімунного тиреоїдиту використовуються також вітаміни і лікарські засоби, що роблять вплив на імунну систему (імуномодулятори, імунокоректори).

Тиреоїдит

Медичні статті завдяки:

Лікарські рослини

індійський-морський-рисСиноніми: Морський гриб, індійський рис, рисовий гриб, китайський морський рис, китайський гриб,...
каперси-колючіДія: В'яжучий, сечогінний, антисептичну, знеболюючу, застосовується при іпохондрії, істеричних...
зюзник-європейськийСиноніми: крапчатка, дикий маточник, конопель лісовий.Дія: Противолихорадочное, кровоспинний,...