Медикаментозна алергія у детей: принципий профилактики

style="text-align: justify;">Основні принципи профілактики медикаментозної алергії:

головний принцип профілактики медикаментозної алергії простий, зрозумілий, безперечний — максимально можливе обмеження використання лікарських препаратів. Не тільки лікарі, але й батьки зобов'язано пам'ятати очевидне філософське й етичне правило фармакотерапії: відсутність показань є протипоказанням до застосування будь-якого лікарського засобу;

фіксувати всі прояви медикаментозної алергії;

маркування одягу, інформаційні браслети, вкладиші в паспорт, у свідоцтво про народження, у щоденник — скрізь, де тільки можна, посилання на наявні алергійні реакції. Особлива пильність у ситуаціях, коли дитина залишається без батьків! Вчасно інформувати незнайомого лікаря, шкільну медсестру, виховательку дитячого садка, спортивного тренера і т.д. і т.п.;

навчати дитину основам медикаментозної безпеки: ні в кого не брати ніяких ліків, запам'ятати назва того, чого не можна, і з першою нагодою розповідати про цей будь-якій людині в білому халаті;

обмежувати використання препаратів, що часто викликають алергійні реакції;

пам'ятати про спадковість і інформувати лікарів про випадки медикаментозної алергії в найближчої родички;

уникати парентерального введення ліків завжди, коли це тільки можливо;

обов'язково вести облік усіх застосовуваних ліків і пам'ятати про те, що:

повторне застосування ліків підвищує ризик алергії;
повторне застосування ліків, на які була алергійна реакція, супроводжується посиленням проявів алергії;
повторне застосування ліків, на які була анафілактична реакція, являє собою реальну загрозу життя!

при розвитку медикаментозної алергії з'ясовувати в лікаря, з якими конкретно препаратами можлива в цьому випадку перехресна алергія. Не покладатися на пам'ять! Записувати;

максимально обмежити місцеве використання лікарських засобів, застосовуваних системно, — насамперед антибактеріальних;

застосовувати, коли це можливо, діагностичні тести, здатні виявити присутність специфічних Ige.

style="text-align: justify;">На жаль, досить розповсюдженої є практика масового застосування протиалергійних засобів ( як правило, антигістамінних) нібито для профілактики медикаментозної алергії.

style="text-align: justify;">Якщо є алергійна реакція на якийсь препарат, то його не слід призначати, а якщо ліки все-таки призначені, слід негайно припинити його використання з появою перших ознак алергії.

style="text-align: justify;">Масове профілактичне застосування антигістамінних засобів лише необґрунтовано збільшує вартість лікування й фармакологічне навантаження, найчастіше не дозволяє вчасно виявити симптоми медикаментозної алергії й, відповідно, вчасно скасувати препарат.

style="text-align: justify;">Одночасне застосування зухвалого алергію лікарського засобу й протиалергійних препаратів допускається лише тоді, коли ліки нема чим замінити, коли мова йде про реальну загрозу життю. Проводиться подібна терапія винятково в умовах стаціонару, при цьому використовуються спеціальні схеми десенсибілізуючого лікування й забезпечується постійна готовність до надання невідкладної допомоги у випадку анафілаксії.

style="text-align: justify;">Ряд педіатрів уважає, що профілактичне застосування антигістамінних засобів має сенс тоді, коли дитини з вираженою схильністю до алергійних реакцій готовлять, наприклад, до вакцинації. Ще раз хотілося б звернути увагу на те, що мова йде не про масове застосування протиалергійних засобів, а про їхнє використання в досить обмеженого дитячого контингенту — саме в дітей, схильність яких до медикаментозної алергії підтверджена досвідом лікарського спостереження.

style="text-align: justify;">Спірним ( для деяких лікарів) питанням профілактики медикаментозної алергії є доцільність проведення шкірних діагностичних проб. Суть діагностичної проби полягає в тому, що до того, як увести парентерально потенційно небезпечний у плані медикаментозної алергії препарат (антибіотик, місцевий анестетик і т.д.), невелике його (препарату) кількість уводиться внутріщкірно. Відсутність реакції через 20-30 хвилин свідчить про те, що препарат можна застосовувати.

style="text-align: justify;">Протягом декількох десятиліть подібні проби проводилися масово, так що накопичений величезний досвід.

style="text-align: justify;">Анафілаксія не залежить від дози, тому навіть пробного внутрішншкірного введення невеликої кількості препарату цілком достатньо для виникнення анафілактичгої реакції. Шкірні проби не в змозі зменшити ризик анафілаксії, але ж це те, чого й лікарі, і пацієнти бояться найбільше.

style="text-align: justify;">Якщо ж мова йде про неважку алергійну реакцію, то немає особою різниці — буде вона виявлена після проби або після першого парентерального введення.

style="text-align: justify;">Ще один момент, що визначив скептичне відношення сучасної медицини до доцільності шкірних діагностичних проб, — величезна кількість хибнопозитивних реакцій, тобто проба показує, що алергія є, а застосування препарату цього не підтверджує.

style="text-align: justify;">Шкірні діагностичні проби, проте, іноді проводяться, але, по-перше, не всім підряд, а лише пацієнтам з особливим ризиком алергії, але не алергії «взагалі», а алергії до цілком певного лікарського засобу. По-друге, мова йде не про примітивне «внутрішншкірне введення невеликої кількості препарату», а про спеціальну діагностичну методику, коли потенційно небезпечний препарат розводиться особливим розчинником в особливої пропорції, коли одночасно з нанесенням досліджуваного ліків на шкіру проводяться контрольні проби з відомим алергеном (розчином гістаміна) і з нейтральним розчином.

style="text-align: justify;">